Гума для гір


Вибір гуми для гір.
Поговоримо про вибір покришок для катання в горах.

Готуючись до поїздки в гори, необхідно чітко розуміти з яким покриттям ми зштовхнемося й у яких погодних умовах. Без такої інформації рекомендації з вибору гуми зводяться до гадання на кавовій гущі.

Камери або безкамерка?

Авто яка буває безкамерка? Чим відрізняється UST покришка від звичайної?

УСТ покришка – спеціально розроблена покришка для установки безкамерно. Як правило, такі покришки мають спеціальну конструкцію бортувального корду, що дозволяє покришці закріплюватись в спеціальних канавках на ободі. Бокові стінки таких покришок більш товсті й посилені бутилом, що позначається на вазі. UST покришки – єдині покришки які можна ставити на UST обод без герметика.

Tubeless Ready покришка – своєрідний гібрид безкамерної й камерної покришок. Не має спеціальних товстих бокових стінок, але корд, як у повноцінної UST покришки, що дозволяє встановлювати такі покришки безкамерно з використанням герметика. Герметик, у свою чергу, герметизує мікропори покришки й захищає від проколів.

UST обод – обод, спеціально розроблений длявикористання з безкамерною покришкою. Такі ободи не мають отворів під спиці в легкому доступі. Вони оснащені спеціальним зачепом що дозволяє герметично фіксувати покришки при установці безкамерно.

Також можна поставити звичайні покришки на звичайні обода «ghetoo» способом.

Надаємо вашій увазі один з безлічі мануалів як бюджетно зробити безкамерку:

хттпс://www.youtube.com/watch?v=ByBAItDM3Ws

Ширина покришки

Чим ширше покришка, тим більше пляма контакту й, відповідно, краще зчеплення (з оглядкою на малюнок протектора, звичайно ж). Останні кілька років ми бачимо тренд до постійного збільшення об’єму покришок, збільшення ширини ободів, нові стандарти, такі як 27,5+.

Виробники женуться за максимальним зчепленням. Також великий обсяг покришки дозволяє накачувати менше тиск і відповідно істотно гасити вібрації. Навіть на хардтейлі на широких, помірковано злих покришках трясти буде істотно менше. Відповідно, ви будете менше втомлюватись й одержувати більше задоволення від катання.

Багато хто вважає, що чим ширше покришка – тим гірше накат. Це вірно тільки для ідеального асфальту. На ґрунті широка покришка найчастіше котить краще вузької з таким само протектором.

Для агресивного кроскантрі / ендуро ми рекомендуємо покришки шириною 2.3-2.4, як найбільш розумний розмір по співвідношенню вага/накат/зчеплення.

Тиск

Як відомо, менше тиск – більше зчеплення. Качатися на одній атмосфері в покришках непередаване задоволення, але ми все-таки рекомендуємо уникати крайностей і качати в покришки мінімум, що рекомендує виробник. Так ви уникнете зриву покришки з ободу на твердих кореневих і кам’яних секціях. Наприклад, топовий гонщик 4х й ендуро – Джаред Грейвс качає 27 psi (1.86 bar) у переднє колесо й 30 psi (2.0 bar) у заднє. Дуже схоже на ідеальний вибір тиску.

Вибір покришок

Звичайно ж, можна їхати в гори на Schwalbe Rocket Ron Snakeskin або подібній до гуми, і це не буде поганим рішенням. Але варто розуміти, що така гума гарна, насамперед, для подолання великих дистанцій гірських марафонів у максимально стислий термін. Для наших цілей, а саме одержання максимуму задоволення від спусків – немає особливого змісту гнатися за максимально легкою вагою що може зашкодити зчепленню.

Далі ми розглянемо гуму для більш агресивного катання.

Покришок і виробників безліч, але ми перелічимо ті моделі, які зарекомендували себе краще інших. З вагою й доступними варіантами під ваш розмір коліс ви можете ознайомитися по наведені нижче посиланнях на сайти виробників.

SCHWALBE NOBBY NIC

Nobby Nic існує в розмірах 1.8, 2.1, 2.25 й 2.4. Також доступні в UST. Відмінна покришка для кроскантрі й ендуро. Непоганий накат з відмінним зчепленням у поворотах і на кам’яних секціях.

З мінусів – досить швидко стирається (особливо позаду), часто можна почути про те, що на спусках у покришки можуть відриватись шипи.

З деякими застереженнями – ідеальна гума на переднє колесо для лайт ендуро й суворого кроскантрі.

Посилання на сайт виробника:

http://www.schwalbe.com/en/offroad-reader/nobby-nic.html

SCHWALBE FAT ALBERT

Більше агресивна й відповідно важка покришка від Schwalbe. Приблизно такий само протектор, але більш стійка до зношування й дещо більшими допусками по швидкостях. Автор статті використає саме ці покришки в tubeless ready виконанні.

Існує в 2 варіантах – передня й задня.

Посилання на сайт виробника:

http://www.schwalbe.com.ua/pokryshka_schwalbe_fat_albert_front.html

http://www.schwalbe.com/en/offroad-reader/fat-albert-rear.html

CONTINENTAL MOUNTAIN KING

Відмінний вибір для агресивного гірського катання. Непогане зчеплення, широкі шипи, гідний накат. З мінусів – важкуваті. Бажано ставити безкамерно навіть не в горах, в мене досить легко ловили зміїні укуси.

Продаються в розмірах 2.2 й 2.4.

Посилання на сайт виробника:

http://www.continental-tires.com/bicycle/tyres/mountainbike-tyres/mountain-king

MAXXIS ARDENT

Нереальна кількість позитивних відгуків на ці покришки від сильних гонщиків світу ендуро. Напевно, найкраще співвідношення вага / зчеплення із присутніх у цьому огляді. Покришки, які дозволяють вичавлювати з байка максимум. З мінусів — досить посередній накат, пристойна вага й так собі обсяг балона. Наприклад 2.5. від Maxxis – приблизно дорівнює 2.35 від Schwalbe.

Посилання на сайт виробника:

http://www.maxxis.com/catalog/tire-294-ardent 

Це тільки деякі з гідних покришок для гірського катання. Вибираючи покришки, звертайте увагу на ширину протектора, висоту бічних шипів і частоту шипів по центру. Чим рідше шипи – тим ефективніше гальмування й відповідно гірше накат.

Катайтесь розумом і в захисті 🙂


Пакуймось за кордон!

2014-08-bikepacking-packlist-main

Що брати із собою в подорож?

Як правило, досвідчені мандрівники мають під рукою табличку, де з роками формується ідеальний список речей, які необхідно брати із собою в гори в залежності від кількості днів перебування й формату катання.

Пропонуємо вам ознайомитись із нашим варіантом списку речей для поїздки за кордон в форматі Enduro на 7-10 днів.

Поїхали:

Документи

  1. Закордонний паспорт
  2. Водійські права
  3. Квитки на літак + багажна квитанція на провіз велосипеда
  4. Страховка
  5. Валюта

Одяг

  1. Шорти катальні (х2)
  2. Джерсі (х2)
  3. Веловзуття
  4. Звичайне взуття
  5. Термобілизна
  6. Кофта звичайна
  7. Футболки звичайні
  8. Нижня білизна + носки
  9. Штани звичайні

Захист

  1. Шолом
  2. Окуляри (маска)
  3. Наколінники
  4. Захист ліктя (опціонально)
  5. Рукавички

Інструменти

  1. Мультитул
  2. Швейцарський ножик
  3. Насос
  4. Стяжки
  5. Монтажки
  6. Насос високого тиску (можна 1 на групу)
  7. Армований скотч
  8. «Пшикалка» на вилку типу Brunox
  9.  Змазка для ланцюга

Запасні деталі

  1. Дві запасні камери (навіть якщо ви катаєтесь на безкамерці)
  2. Болтики
  3. Запасний крюк для заднього перемикача
  4. Гальмові колодки (дві пари)
  5. Клей + латки
  6. Трохи запасних бонок для шатунів
  7. Запасну покришку
  8. Герметик, грам 150

 Різне

  1. GoPro
  2. Фотоапарат
  3. GPS-навігатор
  4. Гідратор
  5. Ноутбук
  6. Аптечка
  7. Засоби особистої ігієни.
  8. Сушарка для взуття

Коментар

Цей короткий список має рекомендаційний характер й, безумовно, повинен бути адаптований під ваші особисті переваги й потреби.

Наявність такого списку в зручному форматі, як показує наш досвід, допомагає уникати дурних ситуацій, коли ви на збори приїхали, а велокапці — ні.


What? Новий поворот?!

Сьогодні ми поговоримо про, мабуть, найбільш складний та одночасно найефективніший спосіб поліпшити свій час проходження технічного трейла. Навіть якщо ми нікуди не поспішаємо, відірватись в 3-4 вивірених рухи від друзів, що їдуть позаду, – безцінно! 🙂

Траєкторія

Для проходження будь-якого повороту потрібно розпланувати собі точку входу і точку виходу. Під’їжджаючи до повороту, ми мусимо точно знати якою траєкторією будемо заходити, де гальмувати і в якій точці виходити. Планування траєкторій і ввімкнення мозку хоча б на деякий час з високою вірогідністю позбавить нас необхідності відвідувати лікарню.

Гальмування

Професійні гонщики всіх дисциплін по всьому світу борються за найпізніше гальмування перед технічною секцією \ поворотом. Запам’ятовуймо один раз і на все життя: в поворотах, особливо коротких, ми гальмуємо ніколи від слова зовсім. Гальмування відбувається завжди перед поворотом, закінчуємо гальмування в тій точці, яку ми намітили собі як точку входу, відпускаємо гальма і прокатуємо поворот.

Погляд

Наш байк – це просто доволі примітивний інструмент за купу грошей і він на 100% підкорюється нашому мозку. Ми завжди їдемо туди, куди дивимось. Якщо собі на колесо – то в пекло, а якщо входячи в поворот, ми дивимось на точку виходу з нього – то ми і їдемо в точку виходу. Не забуваймо підняти погляд далі за поворот, коли ми вже пройшли 2/3.

Робота тілом і положення кінцівок

Розподілення ваги – найважливіше в контролі байку на спусках. Слідкуйте за тим, щоб вага вашого тіла розподілялась між колесами рівномірно. Як тільки ми занадто сильно завантажуємо заднє чи переднє – протилежне колесо втрачає щеплення. Якщо втрату зчеплення заднього колеса можна пережити без наслідків, то зірвати в дріфт переднє – не найкраща ідея.

Основні типи поворотів:

Плаский поворот

В пласких поворотах ми нахиляємо велосипед в сторону повороту, залишаючись вертикально над байком. Нахил відбувається за рахунок згинання «зовнішнього» ліктя і вирівнювання «внутрішнього». Ми робимо це для того, щоб максималізувати зчеплення бокових шипів покришки з ґрунтом. Якщо поворот швидкий, широкий і без перешкод типу коріння, валунів, мертвих тхорів – опускаємо зовнішню ногу, чим додатково збільшуємо тиск покришок на ґрунт. Не забуваємо про заниження маси тіла за рахунок опускання п’ят і, відповідно, всього тіла нижче до байку. Закони фізики поки ще ніхто не відміняв.

Контрнахил

Контрнахил – це та сама пласка земля, яку хтось нахилив :). Нахиляємось разом з велосипедом, ноги паралельно, дивимось вперед. Зверніть особливу увагу на вибір траєкторії. Якщо в пласкому повороті ви обмежені в основному перепонами в вигляді дерев чи валунів, то в цьому випадку нас обмежує саме радіус контрнахилу. Намагайтесь заходити в поворот якомога вище, тоді вас не буде викидати через поворот в його другій третині і не виникатиме необхідність мацати гальма (які ми, як ви пам’ятаєте, відпустили ще перед поворотом).

Від’ємні нахили 

Найбільш технічно складно повернути саме в таких умовах. Під час руху по поверхні, що нахилена в протилежну від повороту сторону, нам максимально важко знайти точку опори, так як ми вже їдемо на бокових шипах, і нахиляти велік більше нікуди. Механіка рухів – один в один, як і в пласкому повороті. Максимально акуратно підбирайте швидкість і за можливості шукайте мікроямки чи корінці, в які можна вперти колеса. Чим вище швидкість – тим більше вимог до відсутності гальмування. Скидайте більше швидкості перед поворотом, але проїдьте його без гальм. Ви сильно здивуєтесь, як виросте ваш контроль байку і загальна швидкість проходження спуску.

Основна різниця між посередніми райдерами і тими, хто катає дійсно круто, – це якість проходження поворотів. Чим впевненіше ти повертаєш – тим ти швидший, оскільки сучасні траси – це майже завжди серії з поворотів з досить короткими рівними перекатами і трамплінами між ними.

Катайте з розумом, користуйтесь захистом! 😉

Автор: Сергій Завальний


Педалі для медалі

Типові запитання, які виникають у багатьох велосипедистів, навели мене на думку, що потрібно дещо заглибитись в міфи про педалі і техніку катання. Педалі – це основні точки контакту між нами і нашим байком. Вибір типу педалей – майже завжди питання емоцій і «релігії»; й в нашому затишному фейсбучику через нього досить часто трапляється кидання какулями між крутими кантрілами та жирними воїнами гравіті й палання дупок з обох сторін. Тому хочеться дещо розжувати це питання з точки зору сухої логіки.

Більшість приходить в «авантюрні»© дисципліни і стилі катання з кроскантрі, тому їх вибір педалей (звісно, контактних) більш ніж очевидний і витікає з різних причин типу:

– Хочу педалити так само круто, як на кантрійніку!

– На кубку світу по DHi 80% топів на контактах, чим я гірше.

– Флети для дертерів.

– Контроль байка на контактах вище.

Так, це все правда, але є одне але. Розглянемо переваги одного й іншого типу саме для катання «авантюрних» дисциплін, таких як ендуро і дх, та формування техніки катання на будь-якому веліку.

Переваги контактів:

– Ефективність педаляжу. Тут важко щось заперечити. Кругове педалювання набагато ефективніше і безпечніше для ваших колін, ніж просто натискання на топталку.

– Краще контроль байку в повітрі, шанс загубити ноги – мінімальний, точність приземлення вище.

– Менше ймовірність виставити шип так, що положення стопи буде неправильним.

Міф:

Безпека. «У мене ноги не злітають з педалей в повітрі, й через це я не буду падати». На сучасних грамотних топталках ноги також не злітають, якщо у вас адекватно поставлена посадка і положення стопи на педалях. Якщо ви стоїте на педалях як попало, то відсутність злітання ніг в повітрі – дуже сумнівний бонус. Оскільки в такому випадку ваш контроль байку, скоріш за все, залежить від настрою Вішни та його кореша Крішни і гороскопу на сьогодні більше, ніж від вашої техніки катання.

Переваги топталок:

– Перша і основна – це свобода і відсутність психологічних бар’єрів для виставляння ноги при падінні чи повороті, і як наслідок – в декілька раз швидший прогрес в техніці катання.

– Можливість регулювати положення стопи на педалі.

– Легкість катапультування. Ви не будете сходу катати, як Денни Харт чи Cедрік Грасія, тому, імовірно, на шляху до їх рівня доведеться падати, і безпека падінь – коли можеш просто зіскочити і побігати по лісу замість досліджувати мордою пружність ґрунту – надихає при навчанні.

– Дріфт – це головна перевага особисто для мене. Дріфти – це найфановіший і найкрутіший елемент, який можна робити майже без ризику загинути. Дріфт по трасі уповільнює час проходження, але ніщо так не підіймає рівень ендорфінів в крові під час зливи на мокрій фрірайдній тропі чи синій трасі, коли нікуди не поспішаєш.

І наостанок – чому потрібно вчитись катати саме на флетах. Навчання – це сукупність падінь, пошуку граней зчеплення в поворотах, завантаження чи злизування вильоту, формування правильної посадки, гальмування і адекватного руху тіла над веліком. На топталках ми не будемо так круто педалити, але нас і не буде нічого обмежувати. Не важливо, яку саме дисципліну ми катаємо, саме процес навчання основам пуляння, поворотам, гальмуванню, баніхопу в декілька раз простіший на флетах – як з точки зору подолання психологічних бар’єрів, так і з точки зору техніки катання. І, так, з контактів при падінні теж вилітаєш в 90% випадків, особливо якщо це кренки, але десь в голові все одно залишаються ступори і бар’єри. Також не забуваємо, що техніка катання вниз на будь якому велі фактично однакова, і формується вона теж однаково.

Підсумок. За великим рахунком, немає значення, на яких педалях ви катаєте щодня. Міфи, переваги і недоліки кожного з типу педалей – досить умовні. Той само Сем Хіл нещодавно у віці 31 року на флетах виграв кантрійний марафон і регулярно в призах на EWS. При цьому на кубку світу з DHi весь подіум зайнятий «контактами». Тому зважайте, що наш рівень катання – нереально далекий від світових топів, які катають на обох типах педалей.

Автор статті сам катає на обох типах, перемикання в голові відбувається майже моментально. Не обмежуйте себе, використовуйте захист, і підходьте до всього з розумом.


Привіт, міжсезоння!

За вікном холодно, темно, понуро і депресивно.

Шикарний час, щоб полемізувати про міжсезоння, підготовку до сезону, складові успіху та індивідуального розвитку в якості гонщика / релакс-байкпарк / шопопало катальщика.

Знову ж поговоримо про «сумнівні» дисципліни та підготовку до них.

Спочатку щодо міфів. «Жирні воїни гравіті, пузо віджерли, не можуть ніхрена в горку, ноги не бриті, невдахи срані».

А й правда, що тут такого, їхати з гори? Відпустив гальма, вирячив очі і попер, як обдовбаний паровоз. Щось в цьому є. Чом би й ні? Давайте спробуємо.

Беремо звичайного кантрійця, плюс-мінус успішного, яким був автор рочків з 10 тому, даємо йому велік побільше, ставимо на старт даунхільної траси, бажано в горах. Щоб і кут побільше, і валуни розміром з жирну корову – як в рекламі «мілки».

Далі відбувається приблизно наступне:

  • Пульс за перші 20 секунд летить до максимума.
  • Погляд «забивається» і опускається під колесо.
  • Тіло приймає форму покаліченого струмом равлика, зігнувшись і паралітично смикаючи кінцівками навіть на мінімальних «ходах».
  • Швидкість проходження траси стрімко прямує в нікуди.

Так собі картина, правда?

Опишу своє, упереджене бачення:

Катання ендуро, ДХ та, деякою мірою, кроскантрі на мінімально пристойному рівні потребує більш вдумливого та розважливого підходу. Якщо в шосе та тріатлоні наш фундамент – це фізична підготовка, на яку ми вже надбудовуємо техніку (й то далеко не всі), то екстремальні дисципліни – це цілий комплекс складових, викинувши одну з яких, ми поїдемо або в найближчу лікарню, або кататимемо равликстайл із спаленими гальмами і сумнівним задоволенням від процесу.

Якщо зовсім спрощено, то якісне катання, на мою упереджену думку, складається з наступних речей в певному співвідношенні:

 

Поїхали:

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА

«Але зчм?», – спитає більшість. Спуск 4-6 хвилин, накатіком. Нафіга нам фізо? Все вірно, 4-6 хвилин, накатіком. Але ми маємо розуміти, що в умовах повної викладки – це 4-6 хвилин по пекельному рельєфу, на граничних швидкостях і пульсі під 200 ударів на хвилину майже зі старту. При цьому всьому потрібно ідеально чітко мислити, керувати велом, прораховувати траєкторії, точки гальмування, мінімізувати ризики і не загинути. В нас немає часу на відхекатись, відпочити і потупити. Ми працюємо цей проміжок часу в максимально жорстких з точки зору безпеки і навантажень на організм умовах. Так, звісно, нам не потрібно крутити години марафону і пекельна витривалість шосерів чи кантрі ні до чого, але ми мусимо вижити в цей короткий проміжок часу, відпрацювавши трасу на ногах, і показати більш-менш пристойний результат. Повірте, це не так просто.

Розподілимо фізичну підготовку на частини.

  1. Шосе. 1-2 години на тиждень з максимально інтенсивною роботою на прискорення, бажано в гірку, по декілька хвилин, стоячи. Для не профі, як ми, я вважаю, цього достатньо. Взимку можна покручувати станок, але не забувайте вставати і працювати стоячи, максимально пропрацьовуючи м’язи, які ми використовуємо на спусках в горах.
  2. Басейн/зал в міжсезоння. Плавати ненавиджу, тому зиму проводжу в залі. Трьох раз на тиждень для нас хом’яків – з головою. Якщо йдете в зал вперше – дуже раджу взяти тренера на декілька місяців для розуміння технік роботи з тренажерами і вільними вагами та розробки програми під себе. Через місяць слова «спліт тренування», «статодинаміка», «м’язова відмова» перестануть вас лякати. Намагайтесь рівномірно прокачувати і ноги, і верхню частину тіла, фокусуючись на м’язах спини. Прокачана рівна спина – це той фундамент, навколо якого будується і техніка, і фізична підготовка. Зверніть увагу, як їздять топові ДХ-гонщики на кубку світу. Над трасою досить плавно летить спина і окремо від неї паралітично смикаються ноги, руки, вел, щупальця і решта кінцівок.
  3. Кантрі. Чим крутіше ви хочете катати ендуро/ДХ, тим більше вам потрібно катати… кроскантрі! Бажано, не по полям-лісам, а в максимально бойових умовах з крутими спусками і підйомами. Тут ми вбиваємо відразу двох кроликів – пропрацьовуємо серцево-судинну систему і техніку. В сезон я ігнорую підготовку на шосе на користь кантрі.

 

НАПРАЦЮВАННЯ РЕФЛЕКСІВ

Навіть без нормальної фізо, маючи круті напрацьовані рефлекси, ви будете їхати на пристойному рівні. Починати слід з формування адекватної посадки, й на цьому фундаменті вибудовувати і заганяти в рефлекси правильні рухи. Добре, що зараз немає проблем з матеріалом. GMBN на youtube / Брайан Лопес / численні МТВ-школи (наприклад, наша FollowMe :), тощо.

В маунтінбайку, як і в будь-якому спорті, найпростіший і найефективніший спосіб прокачати техніку – це взяти тренера, який створить під ваші потреби індивідуальну програму і буде вас ганяти по ній. Але якщо в силу соціопатії, фінансових причин чи будь-яких інших цей шлях вам не підходить, завжди можна до всього дійти самому, витративши на це дещо більше часу.

На деякий час доведеться забути про фанове катання з друзями на спотах і в лісах. Наше завдання – нудно і прискіпливо пропрацювати основні скіли до такого рівня, щоб їдучи на якійсь гонці на пульсі 199.9, не думати, як пульнути ту 10 метрову пролітку з алігаторами чи повернути на страшному корінні, не шваркнувши кишками і не відгальмувавшись в нуль. Це все мусять за вас робити рефлекси та підсвідомість.

 

БОЖЕВІЛЛЯ І ВІДВАГА

Цей пункт недарма займає так багато на моїй діаграмі. Для катання сумнівних дисциплін не достатньо мати круту фізуху і техніку. Нам потрібна дещиця божевілля і ще трошки агресії. Частіше за все, щоб перейти в своєму катанні на наступний рівень, нам потрібно ризикнути (пульнути більший трамплін з ямою, який ми ще не пуляли, з’їхати секцію з гострими валунами тощо). Якщо ми вже стали на слизьку доріжку екстремальних дисциплін, то маємо бути готові ризикувати і час від часу травмуватись, бо не завжди наш ризик виправданий і адекватний. Тут також діє дуже проста формула: чим повільніше прогрес – тим менше травм. І навпаки.

 

ДОСВІД

Оокей. Ми прокачались в залі до ступеню «Тєло, блядь, я їбу. Кожа, як у бога» ©. Видрючили техніку на локальних спотах, взяли крутий вел, обвішаний топовими залізяками. І що це нам дає? А нічого не дає. Потрібна практика в бойових умовах. Бойові умови – це завжди гори, затяжні спуски з різноманітним рельєфом, коли ви їдете втомлені, помиляєтесь, вам страшно. Адекватна поведінка в алярм-умовах, коли вас вже майже намотало на сосну, також дається тільки через досвід. Чим більше ви катаєтесь в горах і падаєте – тим менше паніки в вас викликатимуть несподівані втрати контролю \ туристи \ дракони \ єдинороги на трасі.

Накат в горах помножений на технічні навички плюс фізична підготовка ділена на трошки божевілля – і все, ви незалежна і самостійна жінка круто катаючий аматор.

 

ВІК

Тут все просто. 15-16-річний хлопчина вбирає навантаження та знання, як губка. Чим ви молодші, тим менше вам потрібно часу на опанування свого тіла і вела. Те, на що в молодого пацана піде 3-4 години часу (наприклад, на опанування поворотів в ідеальних умовах), в дядьки 30+  займатиме тиждень. Все досить умовно і індивідуально, звісно, але якщо вам не 20 років і ви не зрощуєте переломи за тиждень, то доведеться приділяти набагато більше часу і уваги технічним елементам, не говорячи вже про фізичну підготовку.

 

ВЕЛ

Особисто я не вірю, що крутий велік допоможе вам їздити сильно краще. Так, велосипед має бути адекватним, справним, з працюючою підвіскою, але зміна велу за 700 баксів на вел за 6000 баксів дасть вам ну 3% на часі проходження траси, ну 5%. Маю купу друзів, які на стрьомних, недорогих, мало не кантрійних підвісах навозили вічність людям, в яких одне колесо коштує дорожче за весь велік опонента.

 

Ліричний відступ:

Йшов 2008-й рік, ми були молоді та красиві, кантрі обридло, туризм по горам теж вже не вставляв. Вибір був – або йти в літрбол, або міняти дисципліну. Враховуючи те, що від більшості кантрійних друзів в горах на спусках їхав в точку, старість була досить далеко і Крим ще був наш – ДХ/ФР! Шикарний вибір! Катишся собі вниз, тренуватись не потрібно, можна бухати, кататись і отримувати задоволення від життя, гір і моря.  Було куплено гидотний Mongoose black diamond на 190 мм ходу й понеслась! Фізуха ще залишалась, в голові пінопласт, руки з сраки. Фантастика! Почавши їздити ДХ-гонки і постійно падаючи, я показував фантастичні результати: 87-й з 88, 37-й з 50, 54-й з 60 і тому подібні варті паралізованого мерця місця. Відтошнивши в такому режимі 5 років, розгубивши фізо, трошки навчившись кататись і набравши десяток кіло не корисної ваги, одного дня я дійшов до розуміння, що роблю якесь лайно.  Якраз починалась зима, під рукою валялась куплена досить давно на Землячці книга Брайана Лопеса і стукнуло 30. Саме час щось міняти 🙂 . Виявилось, що не боги катають ДХ в Україні; й, змінивши підхід від розпиздяйського на систематичний, на початку сезону 2014-го року я вже заїжджав в призи по майстрам на всіх мініДХ гонках, в яких брав участь, і прийшли результати в горах. На все це пішло 3 місяці залу і півтора місяці фокусного тренування техніки в розрізі отриманого за роки катання досвіду.

Висновок: чітке розуміння того, що, коли і як потрібно робити, – ключ до того рівня катання, на якому нам не буде соромно перед самим собою.

Автор: Сергій Завальний